Аналітична класична психологія або психоаналіз психологічний напрямок, заснований психіатром З. Фрейдом на основі методу вивчення та лікування істеричних неврозів. Надалі була створена загальнопсихологічна теорія. В центрі цієї теорії та підходу є рушійні сили душевного, внутрішнього життя, мотиви, потяги, зміст. Цей напрямок констатує, що у кожної особистості є три рівня свідомості: свідомий, підсвідомий, несвідомий. Для визначення відносини несвідомого з іншими рівнями служить цензура (соціальні вимоги і норми), яка витісняє почуття, думки і бажання, що засуджуються особистістю, в сферу несвідомого і не допускає зворотнє повернення у свідомість витісненого. Але несвідоме все ж таки проявляється в поведінці та психіці людини – в обмовках, описках, помилках пам’яті, сновидіннях, нещасних випадках, неврозах. Усвідомлення цього у процесі психоаналітичної терапії веде до усунення хворобливих симптомів.
Постійне протистояння трьох сфер особистості в значній мірі пом’якшується спеціальними «захисними механізмами», які виникли в результаті еволюції людини. Найважливішими з неусвідомлених механізмів захисту, що покликані забезпечити цілісність і стабільність особистості є такі:
- сублімація – процес перетворення і переадресування сексуальної енергії в різноманітні форми діяльності, прийнятні для індивіда та суспільства; різновидом сублімації є творчість;
- витіснення – несвідоме усунення індивідом мотивів своїх дій зі сфери свідомого;
- регресія – перехід на більш примітивний рівень мислення і поведінки;
- проекція – неусвідомлене перенесення, приписування своїх власних відчуттів, уявлень, бажань, думок, потягів, а також часто «ганебних» несвідомих прагнень іншим людям;
- раціоналізація – несвідоме прагнення індивіда до раціонального обґрунтування своїх ідей і поведінки навіть в тих випадках, коли вони ірраціональні;
- реактивна формація – зміна неприємної для свідомості тенденції на більш прийнятну або ж протилежну;
- інтелектуалізація – це спроба вийти з емоційно загрозливої ситуації шляхом обговорення її змісту в абстрактних, інтелектуалізованих термінах;
- заміщення – виражається в частковому, другорядному задоволенні неприємного імпульсу якимось іншим методом.
Особистість в психоаналітичному напрямі розглядається як машина, що приводиться в рух енергією лібідо – тілесною енергією, статевим бажанням, і поступово розвивається через зовнішню заборону прямого виявлення лібідо, у переносі його на соціально схвалювані чи корисні для людини види діяльності.
Біхевіористичний підхід навпаки концентрує увагу не на свідомості, а поведінці індивіда, яка відповідає на реакції, зовнішні подразники (стимули). Суб’єктивні переживання при цьому не заперечуються, але перебувають у залежному становищі від словесних або емоційних впливів на особистість.
Під поведінкою особистості розуміються вчинки і слова, які людина здійснює і вимовляє протягом всього свого життя. Це сукупність реакцій, завдяки яким відбувається пристосування до нових умов.
Біхевіористичний підхід і методики психолога передбачають, що поведінкою людини можна управляти, тим самим зводити її до прояву найпростіших реакцій, ніби реакції у тварин. А активна, індивідуалістична сутність індивіда при цьому не враховується.
Людина навчається поведінці, пов’язуючи це з наслідками. При цьому існують три типи підкріплення і навчання новій поведінці:
- Позитивне підкріпленн: коли додається щось хороше, щоб навчити новій поведінці;
- негативне підкріплення: коли щось погане видаляється, щоб навчити новій поведінці особистість;
- покарання : коли додається щось погане, щоб навчити людину зупиняти свою поведінку чи певний вид діяльності.
Артотерапія. Арт-терапія – це психологічний підхід, який комфортний у будь-яких запитах, підходить для різного віку та проблем особистості. Артопсихологічні практики приносять задоволення та допомагають у вирішенні емоційних проблем. Арт-терапія – це зцілення засобами творчості та мистецтва. Цей підхід включає в себе широкий спектр практик на перетині психології, медицини та мистецтва.
Мистецькі засоби та творчість покликані народжувати позитивні переживання. Тому спеціальна мистецька підготовка та творчі здібності учасника арт-терапії не є ключовою потребою для успіху практики з психологом. В арт-терапії немає естетики, вона не відіграє важливу роль у цьому процесі. Більше того, бажаною є відсутність мистецької підготовки учасника, що створить додатковий ефект від розширення власних можливостей. Тому важливо робити те, чого учасник ніколи не робив. Як приклад, якщо людина вміє малювати, то варто займатись гончарством.
Серед завдань, які виконує арт-терапія, варто виокремити: «вивільнення підсвідомого», опрацювання тамованих емоцій; полегшення, покращення самопочуття, емоційного стану; розкриття та опрацювання психологічної травми, усвідомлення емоції, переживання, сумнівів, тривог.
Артотерапія є універсальним підходом, що може бути застосований, як елемент в рамках інших методів для лікування психологічних травм, реабілітації та досягнення поставлених цілей.
Для артотерапії використовують фарби, кольорові олівці, крейду, природні матеріали (глину, дерево) та будь-які інші матеріали.
Метафористичні картки – психологічна технологія, яка заснована на наборі карток розміром з гральну карту або листівку. На них можуть бути зображені абсолютно різні малюнки: люди, пейзажі, тварини, казкові персонажі, абстракція – абсолютно різні за стилем та змістом картинки, іноді підкріплені словами та фразами. Найважливіше у роботі з картами це не те, що зображено на карті, а те, як зображене відгукується людині.
Одне з найпоширеніших питань при роботі з метафоричними картами – на який вік вони розраховані? Умовно можна вважати, що використовувати карти в роботі варто з клієнтами не молодше 5 років. Оскільки робота з картами передбачає певний рівень розвитку абстрактного мислення, можливість звертатися до образів. Тому перед початком роботи варто оцінювати, наскільки клієнт здатний до цього. В іншому жодних обмежень немає – метафоричні карти підходять для роботи з дітьми, з підлітками, з дорослими, незалежно від статі, соціального стану та інших факторів. Метафоричні карти можуть використовуватись у консультуванні, груповій та індивідуальній роботі тощо.
Нейролінгвістичне програмування (НЛП) – це спеціальна техніка, яка допомагає ефективній комунікації в процесі розмови. Існує думка, що НЛП є засобом для маніпулювання людьми. Це категорично неправильна версія! НЛП (нейролінгвістичне програмування) було створено для стимулювання саморозвитку. Його сутність полягає в тому, що у кожної людини є всі необхідні ресурси і вміння необхідні для успіху. Їх просто потрібно навчитися використовувати, чому навчає психолог-НЛП.
НЛП надає інструменти, що дозволять вам сформувати нетрадиційне мислення, навчитися виходити за рамки комфортних кордонів особистості і загальноприйнятих закономірностей, які часто ускладнюють пізнання себе та інших. Як показують дані досліджень, саме ця техніка користується найбільшим інтересом у бізнесменів, спортивних тренерів, топ менеджерів і широкого кола людей, орієнтованих на саморозвиток і успіх.
НЛП дасть можливість клієнту:
- підвищити здатність до навчання та пізнання; при цьому людина зможете не тільки контролювати зміни, але й сама вводити їх, навчивши вірно визначати шляхи досягнення як особистих інтересів так і, наприклад, підлеглих;
- ставити цілі, що захоплюють, які самі по собі є стимулюючим початком і максимально збільшують шанси досягнення бажаного результату в будь-якій сфері особистого або ділового життя;
- налагодити міцні й ефективні зв’язки, відносини з людьми, що знаходяться з людиною в щоденному особистому контакті в особистому житті чи на роботі;
- підвищити вашу чутливість і сприйнятливість, що дозволить розрізняти досить тонкі відтінки поведінки та стану людей і збільшить продуктивність спілкування;
- розвити гнучкість, завдяки чому можна буде досягати більш успішних результатів у будь-якій життєвій ситуації;
- навчитися ефективно управляти людьми, створюючи атмосферу, що сприяє злагодженій і продуктивній роботі;
- навчитися керувати власними думками і почуттями, що дасть можливість контролювати свої емоції і створювати власну долю і майбутнє;
- проникати у власну підсвідомість, що буде сприяти максимальному використанню внутрішніх творчих ресурсів.
Методики з використанням Роджерівського гіпнозу – релаксаційна методика, яка поєднує одночасно два напрями психологічних технік: легкий гіпнотичний стан (розслаблений) та виконання (за допомогою фантазії вправ), що зазначає психолог). Це не є класичним гіпнозом, клієнт знаходиться у свідому але розслабленому стані та виконує вправу, яку підбирає (задежно від проблеми сам психолог). Після цього проводиться бесіда з клієнтом про побачене та почуте, про відчуття, настрій, бажання тощо. Надзвичайно дієвий метод для самопізнання та подальшої роботи над психологічними травмами, самооцінкою та емоційними проблемами.
спеціалісти:
Ольга Вовченко
